Метою проекту є психологічна підтримка дітей дошкільного віку, які пережили травму через війну, були прямими свідками війни, їхня сім'я та найближче оточення пережили травму або були непрямими свідками через перегляд інформації по телебаченню або в соціальних мережах, що в психології визначається як горизонтальна передача травми. Психологічна підтримка від дорослих допоможе їм подолати травму війни та правильно розвиватися.
Опис проблеми
У ході навчальних та супервізійних зустрічей, спілкування у педагогічних спільнотах на тему "Уявлення педагогів про реакції на стрес, фізичні симптоми, поведінкові прояви" відбувається зміщення акцентів в більшості випадків на фізичну безпеку дітей, ніж на емоційну складову. Тож маємо недостатню увагу до створення емоційно безпечного простору у закладах дошкільної освіти. Педагоги переважно не помічають зв'язку поведінкових проявів дітей з наслідками стресових станів, звертають увагу лише на яскраво виражені травматичні реакції, ігноруючи реакції завмирання та можливість відкладених реакцій, не пов'язуючи їх із травмою війни.
Дорослі мають враховувати емоційний стан дітей, фактори, що впливають на поведінку дитини, її здатність до навчання та на психологічні реакції на навколишні збудники. Психологічна допомога та емоційна підтримка дітям має проводитись систематично і поетапно, починаючи із закладу дошкільної освіти. Саме тому важливим є питання підвищення компетентності педагогічних працівників у напрямі надання першої психологічної допомоги та оволодіння сучасними технологіями такої допомоги, популяризація психологічних послуг та підвищення довіри до працівників психологічної служби системи освіти.
Результати дослідження
У листопаді 2022 р. Центр професійного розвитку педагогічних працівників у Львові здійснив онлайн-опитування серед батьків на тему «Емоційний стан дітей дошкільного віку» з ідентифікацією проблем, які потрібно вирішити. Участь в опитуванні взяли 1416 респондентів.
За результатами анкетування з’ясовано, що діти в цей період проявляють себе дуже емоційно. Кричать, зляться та бунтують, мають агресію, тривожні прояви, тілесні реакції, ситуативні страхи, проблеми зі сном та харчуванням. Стали більш напруженими та неуважними, настороженими.
Опитування передбачало отримання інформації щодо реакцій дітей віком до 6 років на травматичні події, пов’язані із війною в країні. За результатами анкетування у 4,2% респондентів присутнє відчуття тривоги та недостатньої безпеки для своїх дітей, а більшість опитаних 1357 осіб вважають достатньо спокійним місце перебування дитини на теперішній час. Українські діти переживають неймовірне емоційне навантаження під час війни, тому батьки зазначають такі зміни в емоційних станах дітей (див. діаграму)
Окрім того, респонденти додають, що помітили у своїх дітей:
- прояви та/або озвучення ненависті, люті до агресорів, озвучення бажання вбити, страх смерті;
- обман дітей, байдужість;
- збільшення тривожних запитань до батьків, очікувань небезпеки;
- появу панічних атак, нападів відчаю, нервових тіків (кліпання, клацання), гризіння нігтів;
- швидке «дорослішання» дітей;
- тілесні реакції (зуд, що не пов'язаний із захворюваннями), навіть судоми;
- надмірна увага та настороженість.
Зазначимо, що на питання «Що Ви ще помітили у стані дитини, чого раніше не спостерігали за нею?» - 90% відповідей були про негативні аспекти змін, батьки продовжували згадувати поведінкові прояви дітей, які ними вже були зазначені у вище згадуваних питаннях. Попри те є і позитивні й про це зазначили деякі респонденти, а саме:
- підвищення національної свідомості;
- любов до наших воїнів;
- діти перестали дивитись мультики російською.
Щодо отримання дітьми безкоштовної психологічної допомоги:
- лише 1,6% респондентів скористались допомогою арт-терапевтів, психологів з ЮНІСЕФ та волонтерів з інших проектів (хібукі-терапія, кімната терапевтичної іграшки);
- 0,1% - знаходяться в пошуках спеціаліста;
- 1% - проінформовані про таку можливість та планують скористатись.